Роман Жук (1955) — відома постать українського трансавангарду. Розкриває своє бачення, емоційність через образи у настроєвих натюрмортах, магічних пейзажах, портретах і відвертих композиціях, які перетворює в загадкові оповіді, що віддзеркалюють життя поза межами реальності. Його творчість має риси «к’ютизму», гіперреальності.
Образи мислення Жука часто відбуваються циклами або серіями, теми стають повторюваними. Не від браку фантазії, а тому, що митець розробляє тему, долає її очевидність. У циклі метафізичних композицій художник, відштовхуючись цитуванням від метафізичного живопису Джорджо Моранді, вивчає подолання діалектики, раціональності, а конкретно — геометричних законів просторовості. Жук поміщає знайомі кожному геометричні форми — сфери, конуси — в абстрактну площину, в якій їх існування не піддається логічному поясненню законами фізики. Він створює таким чином надчуттєвий та недоступний раніше глядачу досвід.