Tag: Завершено

Степан Рябченко (1987) – український художник,  працює з різними медіумами. За допомогою яскравих інсталяцій, скульптур, картин митець творить власний всесвіт, населений сюрреалістичними істотами, фантастичними рослинами й тваринами – відображення альтернативної дійсності, де все функціонує за його правилами. Твори художника є частиною багатьох приватних колекцій, зокрема: Abramovych Foundation, Artsvit Gallery, Grynyov Art Collection, Korban Art Foundation, Luciano Benetton Collection, Sky Art Foundation, Stedley Art Foundation, Triumph Gallery, Voronov Art Foundation, Lars Malmberg Collection, Luciano Benetton Collection, Firtash Foundation, Arts Trend Company, Zenko Foundation. У 2021 році увійшов до переліку найкращих цифрових митців від британського видання Electric Artefacts. 

У центрі творчих пошуків Степана Рябченка – вивчення нових комп’ютерних технологій та їх безмежних можливостей. «Електронний Зефір» є фрагментом проєкту «Електронні вітри», за основу якого митець бере давньогрецькі міфи, переводить їх на мову цифрових технологій,  шукає взаємодію між реальним і віртуальним. Степан Рябченко творить власну міфологію віртуального всесвіту як єдине місце, де можна бути направду вільним.

Тіберій Сільваші (1947) – український живописець, який працює у напрямі абстрактного мистецтва за власним творчим методом. У 1970-х рр. митець почав своє дослідження самої суті субстанції живопису, і тоді ж сформував стрижневе для своєї естетики поняття «хронореалізму». У кінці 1980-х – заснував неформальне об’єднання абстракціоністів «Живописний заповідник». У 2000-х перейшов до просторових обʼєктів – живописних та інсталяційних проєктів, досліджуючи питання існування живопису поза межами картини. Основний обʼєкт сьогоднішніх пошуків Сільваші – монохромний живопис. Роботи художника зберігаються в публічних та приватних колекціях Мюнхена, Відня, Нью-Джерсі, Запоріжжя, Харкова, Ужгорода, Києва та інших міст Європи й США. 

Для Сільваші сам процес малярства – це ритуал, коли нанесена шар за шаром фарба створює фізичну субстанцію зафіксованого часу, а його картини – це колірні обʼєкти. У цій картині між різними шарами фарби відбувається історія, діалог між кольором та живописцем. Діалог втілюється у відблисках світла, у тінях, які зʼявляються завдяки фактурі засохлої олії, у найменших змінах кольорової матерії. Споглядання цього діалогу наче висмикує  глядача з реального часу.

Федір Тетянич (1942 – 2007) – український живописець, концептуаліст, перформер. Основою життя і творчості митця була вигадана ним уявна країна «Фріпулья», яка виросла з ідей кібернетичного Раю, можливості життя в умовах відкритого космосу. Це явище переросло у «біотехносфери» – інсталяції і частини перформансів художника, конструкції сферичної форми, всередині яких є все необхідне для виживання людини у разі катастрофи. Твори художника зберігаються в національних та приватних музеях України, США, а також в аукціонних домах. Його мозаїчні панно прикрашають фасади Київського політехнічного інституту, торговельний центр «Квітучі сади» 1976 р.

Федір Тетянич один із перших, хто заговорив про можливість майбутнього апокаліпсису. Його «Мадонна з дитям»  виконана в іконічному стилі «Богородиця попередження». Важкі монолітні форми Марії з сином вдивляються в глядача, взаємодіють із ним, провокуючи на емоції. Піднята рука дитини, що закриває обличчя Матері, попереджає про небезпеку. Робота намальована перед чорнобильською катастрофою і символізує стан суспільства, яке було настрашене майбутнім. Богородиця, яка намагається руками закрити сина – символ всіх безневинних. Христос, натомість, спокійно спостерігає, змушує оговтатись, поглянути на наслідки бездумності й зверхності. 

Яків Гніздовський (1915 – 1985) – всесвітньо відомий український художник-графік. Працював у царинах станкового малярства, скульптури та кераміки, проте найбільшу славу здобув як графік. У техніках деревориту, ліногравюри та офорту, створив близько 375 естампів. Його роботи отримали визнання у мистецьких центрах Великобританії, Західної Німеччини, Чехословаччини, Японії, країн Африки та Близького Сходу. Твори митця зберігаються в Бібліотеці Американського Конгресу, Бостонському музеї, Філадельфійському музеї, Університеті Делавер, Університеті Вашингтона, Батлер Інституті, фундації Вудварда, збірці Нельсона Рокфеллера у США, у музеях Японії, а також у численних приватних колекціях по всьому світу. Дві його картини – «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» – прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі.

«Голубий павич» – картина-рефлексія на вимушену міграцію до США. Після переїзду Яків Гніздовський почувався дуже розгубленим, довгий час не міг адаптуватися. Порятунок шукав у роботі, щодня виходив на пленери в зоопарк та ботанічний сад, що знаходилися недалеко від його нью-йоркської квартири. Рослини й тварини викликали в художника співчуття. Фактично він ототожнює їх із самим собою – вимушеним самотнім емігрантом, розгубленим у шаленому урбанізованому ритмі іншої країни. Характерною рисою гравюр Якова Гніздовського є поєднання детального реалізму зі стилізацією. Зображений об’єкт має всі характерні впізнавані риси, а водночас, абстрагуючись від конкретного середовища, набуває рис декоративності, перетворюється на символ. Робота «Голубий павич» представлена у виданому в  США каталозі Абе Тахіра «Яків Гніздовський. Дереворит та офорт» 1987 року.