Павло Керестей

Павло Керестей — український живописець, відео- та фотохудожник, автор інсталяцій і перформансів, куратор і теоретик мистецтва. Народився в Ужгороді, закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.

Його творчість вирізняється багатожанровістю: від живопису та графіки до відеоарту й концептуальних інсталяцій. Керестей належить до покоління митців, яке формувало нову художню мову на зламі радянської епохи та відкриття України до міжнародного мистецького простору. В його роботах часто переплітаються іронія, культурна пам’ять і критичне осмислення сучасності.

З 1988 року бере участь у численних виставках в Україні та за кордоном: Київ, Москва, Оденсе, Мюнхен, Лейпциг. Його персональні та групові проєкти викликали жвавий інтерес серед критиків і глядачів завдяки вмінню поєднувати експеримент з актуальністю тем. Брав участь у створенні перших кураторських проєктів у Києві, які заклали основу сучасної виставкової культури України. Відомий також співпрацею з митцями «Нової хвилі» — Олександром Гнилицьким, Іллею Чичканом, Василем Цаголовим. Роботи художника зберігаються у приватних збірках України, Європи та США.

Тепер Павло Керестей живе і працює у Лондоні, залишаючись впізнаваною постаттю сучасного українського мистецтва та активним учасником міжнародного художнього процесу. В своїх текстах і кураторських проєктах він послідовно наголошує на значенні локальної ідентичності в глобалізованому мистецькому світі.

У цьому творі Керестей звертається до мотиву дерев’яних храмів Закарпаття — знакового образу для історії регіону, де він народився. Трактує їх не реалістично, а узагальнено. Це не так пейзаж, як образ пам’яті, де архітектура постає як символ духовності та культурного коду. Прості впізнавані форми храму в селі набувають тут майже символічного звучання, стаючи метафорою рідного і близького.

Колорит із домінуванням бірюзових, землистих і вохристих відтінків створює атмосферу відстороненості: ми ніби бачимо не самі храми, а їхній відбиток у колективній уяві. Такий підхід притаманний Керестею — він часто працює з культурними знаками, перетворюючи їх на метафори спогаду або філософського узагальнення.

Ця робота яскраво демонструє, як художник поєднує локальну ідентичність із сучасною візуальною мовою, вибудовуючи міст між традицією та мистецтвом. Відчутний і його особистий зв’язок з рідним краєм, і критичне дистанціювання, властиве концептуальному стилю митця.

Творчість Керестея цінують не лише в Україні, його роботи активно продають і колекціонують у Європі, де вони знаходять відгук завдяки поєднанню локальної автентики та сучасного художнього мислення.