Опанас Заливаха

Опанас Заливаха — знакова постать українського мистецтва ХХ століття, один із провідних представників руху шістдесятників. Навчався у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І.  Рєпіна, але справжній розквіт його творчості відбувся в Україні. За активну участь у національно-культурному русі художник був репресований і провів кілька років у радянських таборах. Повернувшись, працював у Івано-Франківську, де створив низку полотен, що поєднують модерністичну експресію з українською традицією. Роботи митця зберігаються в Національному художньому музеї України, Львівській національній галереї мистецтв, а також у приватних колекціях Європи та Північної Америки.

Картина «Пісня» є прикладом символічного живопису Заливахи. Її композиція побудована на ритмічному переплетенні жіночих фігур та абстрактних ліній, які створюють відчуття музичного ладу. Постаті перегукуються з іконописними образами та народними картинами, але водночас нагадують про модерністичні пошуки європейського мистецтва ХХ століття.

Колірна гама стримана, проте вишукана: охристо-червоні й теракотові відтінки перегукуються з сірими та білими площинами, утворюючи гармонійний співочий контраст. Завдяки цьому картина сприймається як візуалізована мелодія, лінії та кольори звучать як голоси в хорі.

Назва твору є ключем до його розуміння. Це не ілюстрація до конкретної пісні, а метафора співу як духовного стану. «Пісня» — це образ колективної пам’яті, що перетворюється на гармонію кольорів і форм.

Роботи Заливахи цього періоду особливо цінні: демонструють його зрілий стиль, вироблений після років ув’язнення, і вказують на силу митця, який, попри репресії, зумів зберегти й розвинути власний голос. «Пісня» є не лише мистецьким об’єктом, вона увиразнює національний дух у художній формі.