Микола Глущенко

Микола Глущенко — один із найвідоміших українських живописців ХХ століття. Навчався в Берліні, жив у Франції та Іспанії, де його роботи експонували на «Осінньому салоні» та «Салоні Незалежних». Мав 32 персональні виставки в провідних європейських містах.

У 1939 році повернувся в Україну, став професором Київського художнього інституту, народним художником України, лауреатом Державної премії ім. Т. Шевченка.

Його творчість поєднує європейський модернізм з українською традицією. Улюблені теми — пейзажі Карпат, Києва, Криму та європейських міст. Роботи вирізняються яскравим колоритом і широким мазком, у яких відчувається енергія та свобода.

Важливою частиною його біографії стала діяльність під псевдонімом Ярема: художник працював радянським розвідником і попереджав владу про підготовку німецького нападу. В 1960–70-х роках його київська майстерня стала неформальним осередком творчої інтелігенції. Багатогранність особистості підкреслює унікальність митця та важливість його спадщини.

Твори Глущенка активно продаються в Україні та за кордоном, маючи популярність серед колекціонерів.

Представлений пейзаж — не просто зображення природи, а візуальна медитація про внутрішній спокій і рівновагу. На полотні — перехід від зими до весни: земля ще зберігає клапті снігу, але в повітрі вже відчувається тепло. Лілові, рожеві й золотаві відтінки дерев створюють враження ніжності та світлої радості.

Композиція веде погляд у глибину, занурюючи у простір спокою. Широкий та упевнений мазок і м’яке мерехтіння кольорів формують атмосферу безтурботності. Тут нема драматичного напруження — лише гармонія природи й людини.

Для митця, який пережив авангардні пошуки та складні політичні часи, такі пейзажі стали способом збереження внутрішнього балансу. Це картина про тишу після бурі, про здатність бачити красу в звичайному та віднаходити гармонію в самому житті.

Такі роботи Глущенка стали своєрідними візуальними притулками, де глядач знаходить відображення власного спокою. Саме тому його пейзажі цінуються не лише як мистецтво, а й як символи світлого внутрішнього стану.