Анатолій Степаненко

Анатолій (Анатоль) Степаненко — український живописець, графік, фотохудожник, автор інсталяцій і перформансів, куратор, кінорежисер і поет. Закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва і Вищі курси сценаристів і режисерів у Москві.

Його практика охоплює живопис, графіку, фотографію, кіно та інсталяції. Творчість Степаненка вирізняється експериментом, елементом випадковості, використанням природних об’єктів і архівних матеріалів. Він належить до «Нової хвилі» українського мистецтва 1980–1990-х років, яка прагнула свободи й індивідуального голосу на противагу радянській стандартизації.

Художник відомий сміливими поєднаннями традиційних технік і сучасних підходів. У живописі застосовує змішані техніки для створення ефекту багатошаровості й глибини кольору, використовує авторські матеріали та експериментальні засоби.

Степаненко активно представляє Україну на міжнародній арені— брав участь у Венеційській бієнале. Мав персональні виставки в «Мистецькому арсеналі» та Національному художньому музеї України. Його роботи зберігаються в приватних колекціях Європи та успішно продаються як в Україні, так і за кордоном. Серед останніх проєктів — виставка в артцентрі «Меркурій» та показ у Базелі.

Образ підкови є центральним символом його творчості. В народній традиції вона уособлює щастя, добробут і захист дому; її чіпляють над дверима, щоб удача прибувала. У Степаненка підкова стає метафорою особистого пошуку гармонії та внутрішнього наповнення. Кожна пляма кольору, кожен знак у композиції нагадує про маленькі радості, що поступово «заповнюють підкову» та роблять життя світлішим.

Важливим є колір: синій символізує духовність і безмежність, асоціюється з небом, водою, простором і вічністю. Поєднання синіх та землистих тонів створює атмосферу глибини і спокою, підкреслюючи ідею щастя як внутрішнього стану, що складається з дрібних, але значущих митей.

Особливе значення має і час створення — 1987 рік, доба суспільних змін і надій на краще. В цьому образі художник передає відчуття перелому, очікування і прагнення до нового життя, роблячи твір візуальним відображенням колективної надії та особистої віри в гармонію.