Володимир Стрельніков — ключова фігура українського неофіційного мистецтва другої половини ХХ століття, співзасновник «Одеської нонконформістської школи», художник, що поєднав філософію, архаїку та сучасність у власній, неповторній мові абстракції. Його роботи — це не просто композиції, а візуальні медитації, де кожна лінія, кожен символ має вагу часу.
У 1979 році він емігрував до Німеччини, де продовжив творити, не пориваючи з українським культурним полем. У 2000-х роках, після повернення до активної участі в українському мистецькому середовищі, його стиль досяг зрілої лаконічності та глибини, поєднуючи ностальгію з мудрою тишею.
Стрельніков працює на межі архетипу та абстракції: у його графіці й живописі читаються ритми первісного письма, але подані через призму тонкого інтелектуального переживання. Його роботи позачасові — вони однаково вписуються в простір сучасної галереї або в приватну колекцію, зберігаючи при цьому голос епохи, яку неможливо відтворити.
Ця унікальна графічна робота Володимира Стрельнікова — візуальний лабіринт, у якому архаїчні обличчя, тотемні символи й абстрактні структури сплітаються в складну мозаїку. Автор працює з простором так, ніби творить карту пам’яті, де кожна лінія — це маршрут до чогось забутого, але значущого.
Робота створена в 2008 році — періоді зрілої впевненості художника, коли кожен жест спрощено до знаку, а кожен знак наповнено філософською вагою. Лист наповнений десятками очей, ліній, напівмасок, що поглинають глядача у візуальну медитацію, ніби закликаючи розгадати невидимий код.
Цей твір — не просто аркуш з тушшю, це ціла система символів, що балансує між інтуїтивним і раціональним, сакральним і буденним. Його естетика перегукується з архаїчними культурами, петрогліфами, настінним письмом, і водночас залишається абсолютно сучасною.
Придбати цю роботу — означає долучитися до спадщини українського андеграунду, володіти фрагментом мислення художника, який говорив не про форму, а через неї. Це тиха, але потужна річ, що відлунює глибоко в підсвідомості.