Володимир Лобода

“Володимир Лобода вирізнявся як універсальний митець, що у творчості синтезував поезію, живопис, графіку та скульптуру. Народжений у Дніпрі, навчався в Києві у майстерні Тетяни Яблонської, а згодом свідомо обрав шлях незалежного художника. 

Його картини, виконані темперою та олією, поєднують чуттєву тонкість і внутрішню напругу. Через темні нічні сцени, зображення степу, ню та портретів ним прокладається тонка лінія між реальністю і символом.

Лобода пережив — і відобразив — етапи радянської надмови та руху нонконформістів. У 1970–1980-х він разом із однодумцями створив середовище альтернативного мистецтва, що давало голос тим, кого не чули й не бачили. У Львові 1990 року він показав персональну виставку «Гілея», а на його творчість значно вплинуло життя на хуторі біля Турового з дружиною Людмилою — мисткинею, поетесою і співавторкою багатьох робіт.

Його твори впізнавані: насиченість форм, стримана кольористика, камерність і глибока емоційність. Це полотна, в яких відлунює тиша степу, людська втома, внутрішній спротив. У них — безкомпромісність і поезія водночас.

«Рожевий вечір» — твір, у якому живопис Лободи набуває особливої ліричності. Це полотно — емоційна хвиля, пейзаж переживання. Художник пропонує глядачеві не зображення вечора, а його відчуття — м’яке, наповнене спокоєм і вібрацією барв.

М’які рожеві, жовті, бірюзові та фіолетові тони в поєднанні з енергійними мазками створюють враження, що форма щойно виникла з тіні, але вже готова розчинитися у кольорі. Це момент між світлом і темрявою, між реальністю та спогадом. Композиція несе в собі інтимну глибину і напругу, де постать, жест і абстракція переплітаються в єдиному пластичному диханні.

Ця робота — рідкісний приклад інтелектуального живопису, що говорить не словами, а тишею кольору. Вона відкриває простір для особистих інтерпретацій і глибокого співпереживання. У «Рожевому вечорі» Лобода фіксує позачасовий стан.”