Ференц Семан

Ференц Семан — представник неофіційного українського авангарду другої половини ХХ століття. Він сформував власну мову живопису — стриману, метафоричну, насичену внутрішнім змістом. Його твори — це спроба відтворити стан, передати тишу, думку, енергію, що пульсує під поверхнею. Семан працював у жанрах натюрморту, портрету, абстракції, але завжди лишався вірним психологічній глибині образу. Він творив повільно, глибоко, без поспіху — кожна його робота виглядає як візуальна медитація, діалог з тишею, пам’яттю, часом.

Ференц Семан брав участь у Першій республіканській виставці молодих митців у Києві 1966 року. Після довгих років мовчання, у 1990 році він знову показав роботи — персональна ретроспектива у Закарпатському художньому музеї стала справжнім локальним мистецьким святом. У 2017‑му відбувся ювілейний показ у цьому ж музеї до 80‑річчя митця («In memoriam»).

Його твори регулярно демонструються в межах міжнародних групових проєктах, які переосмислюють його унікальний внесок у розвиток українського мистецтва шістдесятих і українського модернізму загалом.

«Червона квітка» — це метафора емоційного вибуху, палкої присутності, внутрішнього вогню. Вона не про рослину — вона про життя, що не стримується формою. Як і вся творчість Семана, ця робота спонукає не розглядати, а відчувати, не шукати сюжет — а слухати, що каже колір і тиша навколо нього. У цій роботі Ференц Семан втілює квітку не як предмет, а як емоцію. Центральна форма — пульсуюча маса червоно-помаранчевих мазків — ніби випромінює тепло, рух, життєву силу. Колір і мазок у Семана — це не опис, а дія. Квітка тут стає знаком пристрасті, болю, присутності, перетвореним у живопис.

Картина «Червоні квіти» Ференца Семана є виразним прикладом його внутрішньо вільної, емоційно зарядженої творчості, що поєднує експресію з духовним піднесенням.

Винятковість цієї роботи – в інтенсивному кольорі, що не лише фіксує зображення квітів, а трансформує їх у символи життєвої сили, пристрасті та внутрішнього світла. На відміну від натуралістичних або декоративних зображень квітів, Семан створює свій особливий живописний світ, де форма й колір виходять за межі реальності, втілюючи внутрішні переживання.

Ці «Червоні квіти» – радше енергетичні викиди, ніж ботанічні мотиви. У цьому творі виявляється унікальне поєднання неоекспресіонізму з метафізичною напругою, властивою лише Семану. Це не просто квіти – це внутрішній код вільного художника-нонконформіста.

Картина «Червоні квіти» Ференца Семана стане справжнім шедевром нефігуративного мистецтва у збірці.