Анатоль Степаненко

Анатоль Степаненко — багатогранний сучасний українських художник.

Працював у царинах перформансу, кінорежисури, концептуальної фотографії. У його мистецтві відтворено ключові трансформації свідомості українців від середини 1970-х — до сьогодні. Його мистецтво формується на перетині візуального, концептуального та тілесного, де кожен жест або об’єкт перетворюється на акт критичного висловлювання.

В основі його робіт — чутливе ставлення до часу, памʼяті, культурної фрагментації. Степаненко сміливо використовує знайдені матеріали, газетні вирізки, органіку, абстрактні форми, — формуючи інсталяції та образи, що балансують між іронією й драматизмом. Митець працює з естетикою недомовленості, випадковості та тілесної присутності, часто апелюючи до особистої памʼяті та міфології пострадянського простору.

Учасник численних виставок в Україні та за кордоном — зокрема у Києві, Львові, Лодзі, Базелі, Венеції. Його твори є в приватних і музейних колекціях.

У цій змішаній техніці Степаненко влучно поєднує фрагменти сучасної візуальної культури з особистими пластами переживань, створюючи напружене й багатошарове полотно. Композиція є частиною серії, в якій митець досліджує співіснування знаку, образу й концептуальної напруги, притаманної мистецтву постмодерну.

Центральне місце посідає зображення жіночого обличчя — водночас виразне й фрагментоване, ніби виведене з контексту мас-медіа. 

Це не просто візуальна гра: Степаненко провокує глядача до роздумів про те, як створюється й руйнується образ, як маніпулятивно працює ідеологічне повідомлення в полі культури. В роботі відчувається вплив дадаїзму, радянського дизайну та особистого архіву, що втілюються в мозаїці символів епохи розпаду.

Робота є вдалим прикладом того, як художник працює з візуальним шумом, перетворюючи його на простір філософського запитання.