Алла Гончарук

Алла Гончарук — одна з найвиразніших постатей українського мистецького середовища другої половини ХХ століття. Її живопис — це тиха духовна хода кольору крізь історію, традицію, людську емоцію. Вона не зображує, а благословляє; не описує, а проживає на полотні глибину буття.

Її роботи — це поєднання іконописної суворості, експресивної лінії та внутрішньої музики образу. В обмеженій палітрі — червоний, чорний, синій, жовтий — народжуються надзвичайно чуттєві композиції, де кожна фігура, кожен силует — це не лише людина, а й символ, тінь, молитва.

Серія «Життя Марії», портрети львів’ян, натюрморти — усе це не просто жанри, а розповіді про те, як бачити світ серцем. Художниця створює емоційну географію — свою мапу духовного простору, де глядач стає співучасником тиші.

Придбати роботу Алли Гончарук — означає мати в колекції не лише витвір мистецтва, а й іконічну частину української культурної пам’яті. Це живопис, що не втрачає актуальності, бо його тема — людина в гідності, в тиші, у світлі.

У картині «Ангел» Алла Гончарук перетворює сакральний образ на абстрактну молитву кольору й форми. Перед нами — постать, що мовби зібрана з енергійних геометричних площин, але зберігає в собі тремтливу духовну присутність. Яскрава палітра — насичені жовті, червоні та темно-сині площини — створює драматичну атмосферу, ніби сяйво в сутінках душі.

Цей ангел постає не в пишному золоті, а в суворому кольоровому строї — як образ захисника, укоріненого у фольклор і внутрішню пам’ять. У ньому відчувається зв’язок із українською іконною традицією, але форма розірвана й переосмислена, ніби передана через рух часу, крізь призму особистої історії.

Картина є блискучим прикладом авторської стилістики Гончарук, де поєднуються естетика ікони, лаконізм форми та експресія кольору. Тут немає зайвого — лише головне: образ як знак, колір як емоція, структура як молитва.