Леопольд Левицький

Леопольд Левицький (1906-1973) — відомий український художник-модерніст, яскравий представник старої генерації львівського авангарду та «радянського модернізму». Навчався у корифеїв польської сецесії в Краківській академії мистецтв: В. Яроцького, К. Сіхульського, Ф. Паутча, Ю. Мегоффера. Пізніше зазнав впливу авангардних течій Європи: працював у напрямках конструктивізму, пуризму та експресіонізму. У 1930-ті належав до ліворадикальної авангардної спілки «Група Краковська». 

Левицький працював у техніках офорта, сухої голки, монотипії та лінориту. У ранній період створював абстрактні пластичні композиції. Стиль вирізняє проста лаконічна стилізація природної форми та всюдисущий ритм. Серед тем його творів — соціальна сатира та дотепний гротеск. 

Картина «Бенкет» демонструє характерний для Левицького підхід до стилізації та формального спрощення багатофігурних композицій. Робота побудована на ритмічному розташуванні силуетів, що створює ефект хаотичного, але водночас структурованого руху. Ця сцена є метафорою суспільства зі стереотипами.

Період 1970-х став часом кристалізації стилю Левицького. Його роботи цього часу, зокрема «Бенкет», мають характерну стилізацію, гротескне спрощення форм та глибокий соціальний підтекст. Робота є важливим зразком радянського модернізму, що поєднує художній експеримент зі соціальною критикою.