Михайло Красник (1959) – український маляр та графік, один із основоположників семіотичної абстракції в українському мистецтві. Творить власну абетку «живописної вібрації», розбирає на дрібні елементи й фактури навколишній світ. Для цього використовує техніки асамбляжу, тактильного малярства, а також творить унікальну графіку методами сліпого тиснення, штампів та аплікації. З початку 2000-х років художник зосереджується на метафізичних пейзажах і їхніх супрематичних версіях. Твори митця були представлені на понад 300 міжнародних та всеукраїнських виставках. Мав персональні експозиції в Німеччині, Польщі, Нідерландах, Україні. Його твори знаходяться у 80 музеях і галереях світу.

У роботу «Вітрила. Футуризм» закладена ідея деконструкції. Митець працює з категорією пам’яті, відбитком часу. На цій картині немає людей, проте вона про них, їхнє почуття, відображення їхнього світовідчуття. Звичний мариністичний пейзаж художник розкладає на геометричні фігури, зводить їх до знаку-символу. Прагне передати стрімкий рух, енергію. Те, що відбувається на полотні – одна мить, спогад, що більше не повториться, залишаючись лише відбитком нашої пам’яті.