Алла Гончарук (1947) – українська художниця, яка працює в експресивній живописній манері. У 1970-х роках принципово нехтувала правилами радянської кон’юнктури, щоб розкрити теми гуманізму, віри, надії, чесності. У всіх своїх сюжетах, міських пейзажах, натюрмортах, жанрових сценах, символічних композиціях Алла Гончарук торкається проблематики людини в соціумі. Серед її стилістичних орієнтирів: постімпресіонізм, давній іконопис, німецький експресіонізм й творчість вірменського художника Мінаса Аветисяна. Її манері притаманна обмежена палітра основних кольорів: червоний, синій, жовтий і чорний. Через контрасти й насичені кольори художницю зараховують до «суворого стилю» – напряму реалістичного радянського малярства 1960-х років. Її роботи експонували на українських та міжнародних виставках від 1978 року. Наразі її твори зберігаються у Львівській картинній галереї, Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького, а також Хмельницькому художньому музеї.
Твір «Жінка з Карпат» художниця створила під враженнями від студентської етнографічної практики в Карпатах влітку 1973-го: масштабний символізм гір, автентика гуцульської культури згасали під потребами урбанізованого світу, народні майстри втрачали глибинний звʼязок із джерелами давнього промислу. Жінка з картини передає відчуття людини, яка не в силі вписатися у чужу, навʼязану соціальну структуру. Її ступні вкорінені у рідну землю, та стоїть вона непевно, похилено дивиться вдалину на місто, в яке спускається. За спиною у неї червоним палають гори, у її минулому сила та впертість самобутнього гуцульського духу. Перед нею – залита чорним долина.