Софія Левицька

Софія (Соня) Левицька — українка з Поділля, одна з помітних постатей паризької школи. З 1905 року жила в Парижі, брала участь у Salon d’Automne та Salon des Indépendants, працювала поруч з митцями кола постімпресіонізму й художньої групи «Набі», поєднуючи декоративну пляму з живою пленерною спостережливістю. Її твори експонували у Франції, Бельгії, Чехословаччині. Вони регулярно з’являються на європейських аукціонах, що підтверджує стабільний інтерес колекціонерів до її спадщини.

Акварель 1910 року належить до раннього паризького періоду мисткині. Камерний мотив — сад із центральним світлим будинком між дерев — поданий узагальненими площинами кольору. М’які зелені маси крон врівноважені теплими охрами землі; фрагменти стежок і парканів задають чітку геометрію планів. Легкий напівпрозорий накид акварелі без контурної жорсткості створює відчуття повітря та ранкової тиші. Тут важливий не опис деталей, а лад плям і пауз, завдяки чому звичайний куточок саду набуває декоративної цілісності.

Ця робота показує сильні сторони Левицької: дисципліну композиції, культуру кольору й уміння звести пейзаж до ясної структури в дусі паризького модерну 1910-х . Ранній датований твір, та ще й у техніці акварелі, додає лоту колекційної привабливості. Камерний формат і декоративність роблять його водночас музейно цікавим і виразним інтер’єрним акцентом.