Назар Симотюк

Назар Симотюк — український художник, скульптор, автор абстрактних рельєфів і живописних композицій. Навчався у Львівській національній академії мистецтв на кафедрі
художнього дерева. Викладає там само.
Його творчість розвивається в кількох напрямках — дерев’яні рельєфи, масштабні інсталяції та живопис. Симотюк працює з мінімалістичними формами, геометрією, контрастом кольору і текстурою матеріалу. В живописі вибудовує композиції як портали,
де градієнти та чисті кольори стають метафорою внутрішніх станів і пошуку гармонії.
Стиль митця поєднує впливи супрематизму, оп-арту та мінімалізму, але завжди має
свою відчутну інтонацію. На полотнах Симотюка колір звучить як енергія, що дихає разом із глядачем, а форми стають мовою спогадів і духовних пошуків.
У 2025 році в артцентрі «Меркурій» відбулася масштабна виставка під назвою «Раціо»,
яка зібрала нові роботи художника та набула широкого резонансу. Проєкт підтвердив
репутацію митця як одного з молодих, але впізнаваних українських авторів сучасності.
Роботи Симотюка активно продають в Україні та за кордоном, вони входять до приватних і корпоративних колекцій у США, Канаді, Європі та Японії. Його ім’я часто згадується
серед небагатьох митців, які на високому рівні поєднали дерево і живопис у сучасному
мистецькому дискурсі.
У цій роботі Назар Симотюк створює потужний візуальний контраст між глибоким синім
тлом і палаючим помаранчево-червоним квадратом у центрі. Синій — традиційний символ безмежності, спокою і духовності — стає тут безкраїм простором, у якому відчиняється вікно в іншу реальність. Центральна площина, виконана в експресивній фактурі,
нагадує полум’я, що виривається назовні, енергію, яка нестримно прориває поверхню
тиші. Це вікно можна трактувати і як образ внутрішнього пекла людини: страхів, сумнівів, болю, що приховані всередині й часом знаходять вихід у зовнішній світ. Водночас
у цій напрузі відчувається катарсис — ніби полум’я очищує, а зіткнення кольорів стає
точкою народження нової гармонії. Симотюк поєднує у творі естетику мінімалізму та
експресії, демонструючи, як прості форми та кольори можуть мати глибокі емоційні й
філософські сенси. “Window to the Hell” — не лише картина, а символічний портал, який
змушує глядача зазирнути у власні глибини.