Олександр Стовбур — один із найвиразніших представників українського абстрактного мистецтва другої половини ХХ століття. Його твори — це простір тиші, спокою і внутрішнього ритму, де колір не служить формі, а є самодостатнім змістом.
У полотнах Стовбура немає зайвого. Він працює з геометрією, площиною і кольоровою рівновагою так точно, що створює глибоку емоційну напругу, не вдаючись до зображення. Це живопис-контемпляція, який відкривається поступово, але лишається з глядачем надовго.
Його творчість виросла з одеського неофіційного мистецтва 1970–1980-х років, і сьогодні має визнання як в Україні, так і за кордоном. Твори зберігаються у державних музеях, приватних зібраннях і найкращих колекціях сучасного мистецтва України та світу. Цей універсальний витвір Стовбура — типовий приклад його мистецької мови, де колір, форма й простір говорять самі за себе. Три динамічні мазки світлої фарби на тлі темно‑земельного кольору створюють візуальну вертикаль — не просто символ, а міст між тишею та енергією. Явна текстура фарби відчутна на дотик, а її композиційний ритм тримає глядача у внутрішньому діалозі.
Дана композиція — це медитативна геометрія, яка звучить у кольорі. У ній відсутні випадкові деталі: все продумано та вивірено, водночас зберігаючи вільний жест автора. Ця робота — вишуканий приклад, як мінімалізм може бути одночасно емоційним і спокійним, як абстракція — вразити заглибленістю.