Мирослав Яремак

Мирослав Яремак – художник, який ніколи не шукає відповідей там, де ще не поставлено жодного запитання. Його мистецтво — не об’єкт, а дія. Не форма, а спалах інтуїції. Його мова — це мова жесту, паузи, несподіваного спостереження.

Народжений у серці Карпат, Яремак — не просто виходець зі «станіславського феномену», він — один із тих, хто його формував.Творчість художника виростає з міфу, з місцевої топографії, з історій, які переходять із вулиць у галереї, з побуту у метафору. Він поєднує живопис, перформанс, колаж й інсталяцію в щось, що радше нагадує ритуал контакту, ніж споглядальний акт. Він залучає до своїх проєктів випадкових перехожих, чиновників, екологів і поетів, аби показати: мистецтво не відокремлене, воно вже тут, у просторі — просто ти маєш його побачити. 

У його творах багато повітря, простору, воно без обмежень. Це не мистецтво про відповіді. Це мистецтво про пошук, про питання, які ми боїмося поставити.

Мирослав Яремак — це не просто художник. Це хода тіней, це подих тиші в середині галасу, це мистецтво як спостереження — і як несподіваний поворот у знайомому місті.” “«Чотири персонажі» — це полотно, що промовляє мовою символу: перед нами — чотири постаті, одна з яких не в строю, а в русі. Вона — з питанням. Вона — з сумнівом.

Напис на тлі — «Starting with first question» — ніби прошиває тишу між ними. Картина стає відлунням моменту, коли мислення перемагає звичку. Це глибоко філософський твір про людину, яка наважується вирізнитися — не жестом, а свідомістю.

Композиція позначена не декоративністю, а сміливою концептуальною простотою, характерною для Яремака: мінімалізм кольору, узагальнені постаті, рівновага між формою та змістом. Створена у 1991 році, в період великих суспільних трансформацій, ця картина зберігає в собі пульс тієї епохи — часу, коли мовчання ще не встигло перетворитися на забуття.

Це не просто твір для колекції — це маркер мислячого мистецтва, що говорить із сьогоденням голосом поза часом. Для того, хто цінує ідею, що не втрачає сили, навіть коли її вимовлено пошепки.”