Андрій Дудченко

Андрій Дудченко — український художник, який досліджує взаємозв’язок постаті, простору та внутрішнього стану людини. У його картинах відчувається спокій, зосередженість і філософський підтекст. Персонажі часто знеособлені — це узагальнені постаті, що існують у замкненому просторі, ніби в очікуванні або медитації.

Художник працює у традиціях метафізичного реалізму, використовуючи сучасні живописні техніки. Викладає у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, передаючи новому поколінню увагу до глибини образу. 

Андрій Дудченко бере активну участь у виставковому житті з 2008 року. Його персональні проєкти відбувалися у галереї Ya Gallery в Києві, зокрема: «Погляд» (2008), «Neofolk» (2012), «Hello, Man of Clay» (2014), «De Forma» (2018).

У межах групових показів художник брав участь у фестивалі GOGOLFEST, артцентрі Kirisenko («Velvet Amazons», 2025), а також у численних проєктах сучасного мистецтва, присвячених візуальній культурі, неофольклору та темі ідентичності.

Окремий різновид його творчої практики — мозаїка як живопис у матеріалі. Дудченко відходить від традиційного декоративного підходу, створюючи глибоко психологічні й концептуальні композиції зі скла, каменю чи емалі. Його мозаїки — це спроба зупинити час у фактурі, надати тиші вагу.

Робота «Амазонка» — приклад дослідження художником архетипічної жіночої сили через мову сучасної мозаїки. У центрі композиції — умовна постать, складена з фрагментів порцеляни, каменю, плитки та кольорового скла. Її силует вписаний у вертикальний прямокутник, що візуально нагадує портал або вікно — символ переходу, зосередження, відкриття.

Мозаїка позбавлена надмірної деталізації, натомість вражає схематичністю й монументальністю. Світлі площини та темні вставки створюють ритм і глибину, а гострі кути й лінії формують відчуття сили та цілеспрямованості образу.

Це не буквальна амазонка, а алегорія — образ жінки-воїна як внутрішньої структури, енергії, впевненості. Дудченко працює не з анатомією, а з пам’яттю форми, перетворюючи мозаїку на сучасний живопис у матеріалі.