Михайло Красник

“Михайло Красник створює живопис, в якому кожна форма — це вікно до окремого світу. Його композиції — тонкі конструкції з кольору і світла, накладені одна на одну, неначе відлуння. Образи народжуються з текстур, падають у простір і звучать багатоголоссям фарб.

У його мистецтві поєднуються інтуїція й знакова стройова структура. Краплі, лінії, розмиви — все це ніби зазвучало симфонією емоцій, потім злилося в абстракцію, а далі — в концептуальне глибоке дихання полотна. Це не просто картини — це середовища, в яких можна перебувати.

Красник цінує матеріальність: розрізнення шарів фарби, живий мазок, фактура полотна стають частиною сенсу. Але водночас цей живопис — інтелектуальний тест на чуттєвість. Він працює з простором, викликає відчуття руху навіть у статичній площині, формує емоційний резонанс.

Його твори експонувалися в галереях Києва, Львова, Варшави, Берліна. Колекції країн Європи і Північної Америки з гордістю показують полотна Красника — як репрезентацію справжньої сучасної української візуальної культури.

У цій камерній, але емоційно глибокій роботі Михайло Красник фіксує не пейзаж, а стан простору й пам’яті. “Літня ніч. З Прушнини” — це не зображення, а спогад, що промовляє через форму, фактуру і тишу.

Живописна тканина роботи побудована з нерівних, дихаючих мазків, які надають зображенню пульсу й матеріальності. Світло й тінь тут не протиставлені — вони злиті в єдиний ритм. Кольори ніби нанесені руками, не пензлем, і завдяки цьому земля, небо і місяць сприймаються як частини живого тіла.

Красник працює з уявою глядача обережно, але глибоко. Його «літня ніч» — не проста топографія, а метафора зв’язку з землею, з моментом, з місцем, яке не можна забути. Це — інтимний акт фіксації буття, виконаний мовою графіки, де кожен мазок — як дотик до особистої історії.