Марія Примаченко

Марія Примаченко (1909 – 1997, Київська область) – українська художниця, представниця наївного малярства. Авторка працювала з гуашшю та аквареллю, розмальовувала кераміку. Примаченко виробила власний стиль – поєднала мотиви народної вишивки, писанки, розпису з сюжетами української мітології та фольклору. Творчий метод Примаченко – це занурення в колективну підсвідомість українців і оприявлення архетипів, що закарбовані в українському світогляді. Картини цієї художниці, наче ілюстрація вічної казки про ставлення українців до світу: модель природи, взаємодію зі свійськими тваринами, звірами. Її роботи дивували світ, їх експонували у Франції, Канаді, Польщі, Росії, Німеччині, Болгарії та в інших країнах. Роботи зберігаються в Національному музеї українського декоративного мистецтва, Національний музей Тараса Шевченка, Фонді родини Марії Примаченко.

Свої полотна Примаченко сміливо тонулавала в яскраві кольори, однотонні площини тіл своїх персонажів заповнювала ритмічними народними декоративними орнаментами. На картинах Примаченко зʼявляються чудернацькі зооморфні істоти, часто плоди її уяви. Проте у роботі «Глухар токує» реальний мешканець поліської фауни – птах глушець (глухар). Картина намальована у живих весняних тонах, адже самці глухарів виконують свою пісню – токують – у березні-квітні, так вони приваблюють самиць до спарювання. Ця робота про просту й чуттєву весняну закоханість, яка викликає бажання наспівувати пісні.